Форми зайнятості лікаря в Польщі: цивільно-правовий чи трудовий договір?

Byadmin

Форми зайнятості лікаря в Польщі: цивільно-правовий чи трудовий договір?

Польське медичне співтовариство активне обговорює форми зайнятості лікарів. Справа в тому, що умови праці у випадку укладення цивільно-правового або трудового договору різні. Розглянемо, коли з лікарем укладається той або інший договір і чим вони відрізняються?

Цивільно-правовий договір (umowa cywilnoprawna)

З лікарями в Польщі укладають 2 види цивільно-правових договорів: договір доручення (umowa zlecenia) і договір про надання медичних послуг (umowa o świadczenie usług medycznych), який інакше називають “медичний контракт”.

Цивільно-правові договори укладаються з лікарями, які відкрили індивідуальну лікарську практику, а це не що інше, як індивідуальне підприємство, засноване лікарем. Його критерії визначені Законом про медичну діяльність.

Види індивідуальної лікарської практики:

• індивідуальна лікарська практика – дозволяє лікареві організувати свою загальну медичну практику або працювати в медичній установі за цивільно-правовим договором, або надавати послуги за місцем звернення;
• індивідуальна спеціалізована лікарська практика дозволяє організувати кабінет лікаря-спеціаліста;
• індивідуальна лікарська практика тільки за викликом;
• індивідуальна практика спеціаліста тільки за викликом;
• індивідуальна лікарська практика тільки в медичній установі на підставі цивільно-правового договору з медичною установою;
• індивідуальна спеціалізована лікарська практика тільки в медичній установі на підставі цивільно-правового договору з медичною установою.

При роботі за цивільно-правовим договором використовуються два останніх види індивідуальної практики. Такі договори можуть бути укладені з декількома медичними установами, але не з установою, у якій лікар уже працює за трудовим договором.

Щоб організувати індивідуальну лікарську практику, необхідно пройти такі етапи:

1. Унесення запису до реєстру господарської діяльності в міському або районному управлінні. Для подання відповідної заяви потрібне тільки посвідчення особи.
2. Подання електронної заяви про внесення запису до реєстру осіб, які провадять медичну діяльність, через портал http://rpwdl.csioz.gov.pl/
3. Одержання REGON номера – статистичного ідентифікаційного номера. Заяву необхідно подати до воєводського статистичного управління протягом 14 днів після реєстрації діяльності.
4. Звітність до ZUS. Протягом 7 днів із моменту початку підприємницької діяльності необхідно зареєструватися для отримання соціального та медичного страхування у відповідному відділенні ZUS.
5. Повідомлення до податкової, дані про ділову активність повинні бути заповнені протягом 30 днів із моменту реєстрації.
6. Відкриття бухгалтерії. Податкова книга доходів і витрат створюється із дня початку діяльності. Крім того, необхідно вести реєстр основних засобів і нематеріальних активів, а також реєстр обладнання.
7. Виготовлення фірмового штампа.
8. Відкриття банківського рахунка.

Плюси та мінуси індивідуальної практики

Однією з переваг індивідуальної практики вважається гнучкість, у тому числі з точки зору робочого часу. Однак у випадку якщо лікар буде працювати за цивільно-правовим договором в установі охорони здоров’я, то лікарня буде намагатися нав’язати лікареві свої умови, і єдиним вираженням свободи лікаря є його рішення – прийняти їх чи ні.

Ще одна перевага – це відсутність начальника, але тільки у випадку ведення самостійної індивідуальної лікарської практики. У випадку роботи на підставі цивільно-правового договору з медичною установою ця свобода та незалежність є досить символічними, у тому числі через штрафи, що часто прописуються в контракті.

Ставки податкових внесків до ZUS за цивільно-правовим договором вищі, ніж за трудовим. Але податок на прибуток виплачується за єдиною ставкою 19 % незалежно від розміру прибутку, що впливає на фінансову привабливість індивідуальної практики. Крім того, у випадку власного кабінету ціни на послуги лікар установлює сам. А деякі витрати, наприклад, купівля машини або палива для поїздок на роботу, можна включити до витрат на ведення бізнесу.

Погодинні обмеження для медичних працівників не поширюються на лікарів, які працюють за цивільно-правовим договором. Часто для лікарів можливість працювати більше годин і, отже, мати більш високий заробіток є перевагою. Однак ця форма зайнятості пов’язана з відсутністю інших прав, таких як щорічна відпустка, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною та навчальна відпустка. Простіше кажучи, лікар заробляє гроші, тільки працюючи.

Коли справа доходить до питань цивільної відповідальності за шкоду, завдану лікарем, то у випадку надання послуг у медичній установі вона розподіляється між лікарем та юридичною особою – солідарна відповідальність. Отже, для індивідуальної практики необхідне страхування цивільної відповідальності.

Трудовий договір (umowa o prace)

Це договір між лікарем та установою охорони здоров’я, згідно з яким лікар зобов’язується виконувати певну роботу під керівництвом роботодавця, у місці та час, зазначені роботодавцем. У результаті трудової угоди обидві сторони набувають права та обов’язки, зазначені в трудовому кодексі.

Як зазначено в Законі про медичну діяльність, основний денний робочий час співробітника установи охорони здоров’я становить 7 годин 35 хвилин, щотижня максимум – 48 годин. За понаднормову роботу належить надбавка в розмірі 45 – 65 % від заробітної плати. Лікар може погодитися на збільшення робочого часу понад 48 годин на тиждень. Але це має бути добровільна письмова згода. Крім того, лікар має право приймати пацієнтів в іншій установі на підставі цивільно-правового договору.

Трудовий договір також надає працівникові право на щорічну оплачувану відпустку, а також відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною. Також важливо, що у випадку ненавмисної шкоди відповідальність несе роботодавець.

Резюме

Обидві форми зайнятості мають свої переваги та недоліки. Трудовий договір гарантує стабільність, захист відповідно до трудового кодексу та соціальні пільги, відпустку, лікарняний і т. д., у той час як власний бізнес і цивільно-правовий договір дають більш високий заробіток і фіксований податок, але ні відпустку, ні лікарняний роботодавець лікареві не оплачує.

Хоча існує свобода вибору форми зайнятості, медичні установи часто зацікавлені укладати з лікарями цивільно-правові договори, оскільки в цьому випадку на лікаря покладається цивільна відповідальність та обов’язок сплачувати соціальні внески та податки.